Хмільницкий район - прапор
Хмільницька районна державна адміністрація
Офіційний сайт
25 квітня 2018 року
для людей з обмeженими можливостями

На Хмільниччину завітав син відомого поета Василя Колодія Олександр Колодій

28.07.2017 Кількість переглядів: 48

27 липня в Хмільницькій районній бібліотеці для дорослих відбулася зустріч із Олександром Колодієм із Львова, сином відомого українського поета, перекладача, колишнього редактора видавництва "Каменяр", нашого земляка, уродженця с. Куманівці Василя Семеновича Колодія. 

 Олександр Колодій завітав  у бібліотеку разом з Ніною Кравчук - Овчарук, вчителькою української мови і літератури Куманівецької школи, яка була знайома з Василем Колодієм з 1957 року, довгий час листувалася з поетом, підтримувала з ним дружні стосунки. 

Олександр Васильович подарував бібліотеці безцінні батькові особисті речі: документи, листи, портрет та світлини, статті з газет, починаючи з 30-х років, книги з автографами його друзів, поетів, письменників, художників.

 Олександр Колодій поспілкувався з бібліотекарами, членами любительського об’єднання "Читацьке коло", ознайомився з книжковою виставкою "Хто жив з добром, горить і не згорає", присвяченою життю і творчості його батька-відомого поета. 

 Висловлюємо щиру пошану та сердечну вдячність Олександру Васильовичу Колодію за наданні архівні матеріалів для краян та нащадків.

 

Довідково. Василь   Семенович  Колодій  народився  3  листопада  1922р. у с. Куманівцях   Хмільницького   району   Вінницької  області  в  сім‘ї  хліборобів.

         20   червня  1941 року  закінчив  Жданівську  середню  школу  з  відмінними  оцінками.   На підставі   Постанови  Ради  Народних  комісарів І  Центрального  Комітету ВКП(б)   від 3.09. 1935р.  Колодій  Василь  Семенович користується   правом  вступу  до  вищої  школи  без вступних  іспитів,  - зазначено  в  атестаті. А тут -  війна.

         Василь  Колодій знав  про  війну не із  книжок,  вона  його   долю  жорстоко перемолола. На  території  Калинівського  району  на  новобранців посипались  ворожі  бомби,  полилась  кров. Виникла  паніка.  Представник   військкомату  раптом  кудись  зник, з  документами і  грішми.  «Хлопці   бігли, хто    куди», згадує  товариш Колодія  Петро  Сивак ( « Поет,  художник і  війна».  Сергій  Гребельський ).  Василь   Колодій   попадає у  полон,  але  йому пощастило  втекти.  Починає   працювати у Хмільницькій редакції  і  друкарні,  публікує    в газеті  статті,  вірші.

         Поет   закохується  у  вродливу  дівчину  Ольгу – доньку завідувача  районним   відділом  освіти  Володимира  Мазурука.  Але  Ольга   вже  давно  кохала  Євгенія Будника – сина  настоятеля  староміського  православного  храму. Євген та  Ольга  мріяли  одружитись.

         Коли  почалась   війна, Євген  закінчив  військове  училище, і  його  відправили  на  фронт.   Ольга  чекала  звісток, але  листів  не  було. А  тут, поруч вродливий, талановитий  хлопець, закоханий  і  пропонує  руку  і  серце. І Ольга  відповіла  Василеві   взаємністю, хоч її  батьки  були  проти. Їм не  подобався  його  категоричний,  різкий,  вибуховий  характер,  та  згодом  батьки  дають  згоду  на  шлюб, і  у  1943 році    молодята  вінчаються.  Весілля   гуляли  у Куманівцях.   Батько  Василя  -  Семен   загинув  у  1942  році, а  мати- Христина справляла скромне  весілля, запросивши  найрідніших.

         Коли  Хмільник  і  Хмільницький  район  визволили  від  нацистів  у  березні  1944  року,  сім‘ю   Мазуруків заарештували. .  Попали  до   в‘язниці   Ольга  і  Василь  Колодій  і  їхня  маленька донечка  Галинка.  У тюрмі  накладають   на  себе  руки  батьки  Ольги, а  її врятував  Євген Будник, її  перше  кохання, фронтовик у  званні  капітана.  Вони  одружилися, Євген удочерив  Галину.

         Василь  Семенович  перебував  у  Вінницькій в‘язниці  майже  рік.  Мати  його,  Христина  Микитівна ,  сімнадцять  разів  пішки  ходила  до  сина.  Писала  до  тих,  з ким  Василь партизанив, але  багатьох  уже  не  було  в  живих.  Серед  них і  Михальчук  Петро  з  Уладівки,  який  загинув  у  Карпатах.  Та  озвався  із  Білорусії  один  із  командирів  партизанського з‘єднання  ім.  Леніна    Лукин.  У  своєму  листі,  датованому 19 вересня 1945  року,  він стверджує, що  Василь  Колодій  у  листопаді- грудні 1943 року  постачав  папір, туш, шрифти для  листівок  у  штаб    партизанського  з‘єднання, «розповсюджував  листівки  і  брошури т. Сталіна».   Цей  лист врятував  майбутнього   поета.

      Після війни Василь Семанович працює кореспондентом республіканської газети “Колгоспник України”, Не забарились роки студенства. У Львівському університеті ім.І.Франка. Після закінчення університету викладає українську мову та літературу  у Чортківському педагогічному училищі на Тернопільщині. У 1955 р. - стає редактором відділу поезії журналу “Жовтень”.

 З часом за рекомендації Володимира Сосюри Василя Колодія  приймають у Спілку письменників України.

          1957 рік став особливим у житті поета, адже вийшла перша збірка “Вітрам наперекір. Всього за життя   Василя Колодія  вийшло у світ 16 збірок.

          Остання автобіографічна збірка “Доля»- це не тільки епізоди  з власного життя, це життєве кредо самого автора ,  це любов до рідної землі та її людей, це велич материнства та вдячність сина, це заповіт  своїм дітям, це підсумок і надія, що життєвий шлях пройдений не дарма.

          Творчість Василя Семеновича — щира, мудра, сердечна. Безперечно Василь Колодій  був передусім  ліриком, але не міг стояти  осторонь загальноукраїнської  справи. Ще у  радянські часи він один із перших, хто спромігся  надрукувати про голодні роки 1933-ого.

 

Хмільницька районна бібліотека для дорослих


E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація