В районній бібліотеці пройшов урок історії «Трагедію, про яку ми маємо пам’ятати»
«За даними різних дослідників, масовий голодомор поглинув від 5,5 до 9 млн людей. Україна перетворилася на суцільний морг просто неба. Українська нація переживала неймовірний стрес, катастрофу, що обрушилася на душі людей, небачений у світі геноцид.
Селян розстрілювали з веж охоронці-вартові колгоспних полів за колоски, вартові біля буртів, в яких гнили тисячі тонн зерна.Часто батьки, не витримуючи мук голоду, кінчали життя самогубством,умертвляючи й своїх дітей. Гинули найчесніші, найпрацьовитіші хлібороби-господарі. Повсюдним стало трупоїдство й людожерство.Ховали убієнних голодом-геноцидом у величезних ямах, траншеях.Ніхто їх не оплакував, не виряджав у останню путь, ніхто з ними не прощався. Померлих загортали в рядна, а то й так кидали до ям. Без пошанування,без домовин. Ні хрестів, ні обелісків на могилах не ставили. В неглибоких спільних ямах земля часто-густо ще довго ворушилась, адже серед мерців нерідко траплялися й напівживі, за котрими візник не міг або не хотів їхати. «За даними різних дослідників, масовий голодомор поглинув від 5,5 до 9 млн людей. Україна перетворилася на суцільний морг просто неба. Українська нація переживала неймовірний стрес, катастрофу, що обрушилася на душі людей, небачений у світі геноцид. Селян розстрілювали з веж охоронці-вартові колгоспних полів за колоски, вартові біля буртів, в яких гнили тисячі тонн зерна.Часто батьки, не витримуючи мук голоду, кінчали життя самогубством,умертвляючи й своїх дітей. Гинули найчесніші, найпрацьовитіші хлібороби-господарі. Повсюдним стало трупоїдство й людожерство. Ховали убієнних голодом-геноцидом у величезних ямах, траншеях.Ніхто їх не оплакував, не виряджа в у останню путь, ніхто з ними не прощався. Померлих загортали в рядна, а то й так кидали до ям. Без пошанування,без домовин. Ні хрестів, ні обелісків на могилах не ставили. В неглибоких спільних ямах земля часто-густо ще довго ворушилась, адже серед мерців нерідко траплялися й напівживі, за котрими візник не міг або не хотів їхати наступного дня, щоб забрати їх уже померлими».
Такими словами розпочала урок історії «Трагедію, про яку ми маємо пам’ятати» краєзнавець районної бібліотеки для дорослих Оксана Михалиця з учнями 9-Б класу ЗОШ І-ІІІ ст. №2, класний керівник Алла Бойко.
Доповненням до історичного уроку стали спогади наших краян, які зачитала бібліотекар абонементу Олена Домбровська. Учні, затамувавши подих, слухали про минуле тих, хто зумів вижити і розповісти про найтрагічнішу сторінку історії України.
Також було представлено документальне відео, в якому були висвітлені події тих років. Відео підготовлено завідуючою сектором інформаційно- комп’юторних послуг Оксаною Ошовською.
На завершення заходу школярі молитвою і хвилиною мовчання пом’янули всіх, хто відійшов у вічність в голодні 1925-ті, 1932-1933-ті та 1947 роки.
Хмільницька районна бібліотека для дорослих
