Озима та інші підгризаючі совки - небезпечні шкідники сільгосподарських культур

Дата: 09.10.2018 08:46

Кількість переглядів: 11

      Посівам сільськогосподарських культур в Україні значно шкодять підгризаючі совки. Трапляються ці шкідники в господарствах різних форм власності, а також на присадибних ділянках. Їхній видовий склад досить різноманітний — це близько 15 видів метеликів, гусениці яких більшу частину часу перебувають у ґрунті.  

До них на­ле­жать ози­ма, ок­лич­на, ди­ка (півден­на підгри­за­ю­ча), пше­нич­на та сов­ка-іпси­лон. Біологічні особ­ли­вості, спосіб жит­тя й шкідливість їх ба­га­то в чо­му подібні. Най­по­ши­ренішою є ози­ма сов­ка.

Уп­ро­довж ос­танніх п’яти років се­ред­ня по Ук­раїні чи­сельність гу­се­ниць підгри­за­ю­чих со­вок на по­лях ста­но­ви­ла 0,1–2,0 екз./м2; а мак­си­маль­на їхня щільність в осе­ред­ках ся­­га­ла 3–10 екз./м2. Ни­ми бу­ло уш­ко­д­­же­но в слаб­ко­му, се­ред­нь­о­му, по­де­ку­ди силь­но­му сту­пені 0,1–8,0, мак­си­маль­но 10–26, а в ок­ре­мих осе­ред­ках і 50% рос­лин ку­ку­руд­зи, бу­ряків цу­к­ро­вих та кор­мо­вих, кар­топлі, со­няш­ни­ку, ово­че­вих куль­тур, ріпа­ку ози­мо­го, пше­ниці ози­мої.

    Осе­ред­ки ви­со­кої чи­сель­ності й шкідли­вості на­зва­ної гру­пи шкідників ма­ють місце на даний час  в Хмільницькому районі. В посівах озимого ріпаку середніх  строків сівби, чисельність яких на окремих ( поодиноких) площах  максимально становить 2 – 6 екз./кв.м, ними було пошкоджено  в 3 декаді серпня – 1 декаді вересня до 50% рослин ріпаку, в середньому  чисельність фітофага становить 0,3 екз./кв.м, максимально 1 екз.  і пошкоджено в різних степенях в середньому  6 максимально 15% рослин.   

    За­го­ст­рен­ня фіто­санітар­но­го ста­ну аг­ро­це­нозів че­рез по­ши­рен­ня підгри­за­ю­­чих со­вок пов’яза­не як із по­год­ни­ми фак­то­ра­ми, так і умо­ва­ми гос­по­да­рю­ван­ня. Ос­таннім ча­сом клімат Ук­раїни ха­рак­те­ри­зується по­теплінням — це при­зво­дить до зміни як три­ва­лості се­зонів ро­ку, так і, відповідно, роз­вит­ку сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур, шкідників та хво­роб рос­лин. Че­рез дефіцит фінансів тех­но­логію ве­ден­ня рос­лин­ництва ча­с­то ви­ко­ну­ють да­ле­ко не в по­вно­му об­сязі, і як ре­зуль­тат — знач­но по­ру­шується аг­ро­техніка ви­ро­щу­ван­ня куль­тур, збільшується за­бур’я­­неність полів, до аб­сурд­но­го мініму­му зво­дить­ся ви­ко­ри­с­тан­ня три­хо­г­ра­ми, вкрай не­до­стат­ньо за­сто­со­ву­ють і хімічні за­хо­ди за­хи­с­ту посівів.

Мор­фо­логія ози­мої сов­ки

Совка — це ме­те­лик із роз­ма­хом крил 35–45 мм. Пе­редні кри­ла ма­ють за­барв­лен­ня від бу­ру­ва­то-сіро­го до май­же чор­но­го ко­ль­о­ру, з круг­лою, нир­ко- й кли­но­подібною пля­ма­ми, чор­ни­ми штри­ха­ми вздовж зовнішньо­го краю й дво­ма здвоєни­ми по­пе­реч­ни­ми лініями по­се­ре­дині. Гу­се­ни­ця зем­ли­с­то-сіро­го ко­ль­о­ру з лег­ким зе­лен­ку­ва­тим відтінком і жир­ним бли­с­ком, із вісьмо­ма па­ра­ми ніг. До­вжи­на її ся­гає 50 мм. Ля­­леч­ка чер­во­но-бу­ра, бли­с­ку­ча, розміром 16–20 мм. Яй­ця ку­лясті з пла­с­кою ос­но­вою, діаме­т­ром 0,5 мм, мо­лоч­но-білі.

Гу­се­ниці ози­мої сов­ки по­шко­д­жу­ють озимі куль­ту­ри (зер­нові, ріпак), бу­ря­ки, ку­ку­руд­зу, со­няш­ник, ри­ци­ну, кар­топ­лю, ка­пу­с­ту, морк­ву, ци­бу­лю, ба­ш­танні й інші куль­ту­ри, різні бур’яни — усьо­го близь­ко 150 видів рос­лин із 36 ро­дин. Во­ни підгри­за­ють рос­ли­ни біля ко­ре­не­вої ший­ки. Нa бу­ря­ках або моркві пе­ре­гри­за­ють біля ос­но­ви че­реш­ки листків, виїда­ють ко­рон­ку й верх­ню ча­с­ти­ну ко­ре­неп­ло­ду. Внаслідок по­шко­д­жень ви­сокі рос­ли­ни, такі як ри­ци­на, ку­ку­руд­за то­що, ви­ля­га­ють, посіви зріджу­ють­ся, зни­жується рівень уро­жаю, якість йо­го погіршується.

Ози­ма сов­ка в умо­вах Ук­раїни роз­ви­вається в двох по­коліннях. 

Зи­му­ють до­рослі гу­се­ниці в ґрунті на гли­бині ор­но­го ша­ру (18–20 см). На­весні підніма­ють­ся у верхній шар (6–10 см), де й за­ляль­ко­ву­ють­ся. Літ ме­те­ликів пер­шо­го по­коління при­па­дає на се­ре­ди­ну трав­ня — чер­вень. Ме­те­ли­ки ак­тивні за на­стан­ня при­смер­ку та вно­­­чі. Вдень во­ни хо­ва­ють­ся в кур­ти­ни бур’янів, а та­кож під гру­доч­ки ґрун­ту. Для відкла­дан­ня яєць відда­ють пе­ре­ва­гу па­ро­вим по­лям, посівам про­сап­них та ово­че­вих куль­тур, ви­би­ра­ю­чи се­ред них зріджені й за­бур’янені. Са­миці від­кла­да­ють яй­ця на нижній бік листків бу­дя­ка, бе­рез­ки по­льо­вої, ло­бо­ди й ін­­ших бур’я­­нів, а та­кож на ґрунт і сухі рос­­­лин­ні решт­ки за­зви­чай по од­но­му, рідше не­ве­ли­ки­ми куп­ка­ми — по 10–30 шт. За спри­ят­ли­вих умов один ме­те­лик мо­же відкла­с­ти до 2000 яєць. Гу­се­ниці в своєму роз­вит­ку про­хо­дять шість віків. У мо­лод­шо­му віці во­ни жив­лять­ся ли­ст­ка­ми бур’янів, а по­чи­на­ю­чи з тре­ть­о­го — по­шко­д­жу­ють куль­турні рос­ли­ни. Жив­лять­ся гу­се­ниці вве­чері та вночі, а вдень хо­ва­ють­ся в по­верх­не­во­му шарі ґрун­ту або з ниж­нь­о­го бо­ку листків, які при­ля­га­ють до землі. Жив­лен­ня гу­се­ниць три­ває 24–26 днів, після чо­го во­ни роб­лять у ґрунті на гли­бині до 6 см комірку, в якій за­ляль­ко­ву­ють­ся.

Ме­те­ли­ки дру­го­го по­коління літа­ють із се­ре­ди­ни лип­ня до се­ре­ди­ни ве­рес­ня. Са­миці відкла­да­ють яй­ця пе­ре­важ­но на за­бур’яне­них па­ро­вих по­лях, на стер­ню, низь­ко­рослі й пізні посіви про­сап­них та ози­мих куль­тур. Гу­се­ниці цьо­го по­ко­лін­ня жив­лять­ся бур’яна­ми, схо­да­ми ози­мих куль­тур, мо­жуть ви­г­ри­за­ти буль­би кар­топлі, ко­ре­неп­ло­ди морк­ви, бу­ряків, а та­кож зни­щу­ва­ти висіяне насіння й про­ро­ст­ки. Особ­ли­во по­тер­па­ють пізні й не­­дружні схо­ди пше­ниці ози­мої, які по­­шкод­жу­ють­ся до кущіння — у та­ко­му разі рос­­ли­ни ги­нуть. За більш пізньо­го по­­шко­д­жен­ня ву­зол кущіння за­ли­шає­ть­ся не­уш­ко­д­же­ним і рос­ли­ни мо­жуть ви­­жи­ти. Жив­лен­ня гу­се­ниць три­ває до по­чат­ку жовт­ня, а за теп­лої осені — до се­ре­ди­ни міся­ця, після чо­го, до­сяг­ши п’ято­го-шо­с­то­го віку, во­ни за­ла­зять у гли­бокі ша­ри ґрун­ту на зимівлю.

На ди­наміку чи­сель­ності ози­мої сов­ки впли­ва­ють по­годні умо­ви: ду­же спри­ят­ли­ви­ми є опа­ди в період роз­вит­ку гу­се­ниць мо­лод­ших віків за до­сить ви­со­ких се­ред­нь­о­до­бо­вих тем­пе­ра­тур та низь­ка во­логість у період за­ляль­ко­ву­ван­ня гу­се­ниць і льо­ту ме­те­ликів. На­явність квіту­чих рос­лин під час льо­ту шкідни­ка сприяє різко­му зро­с­тан­ню пло­дю­чості ме­теликів, тоді як їхня не­ста­ча ча­с­то при­зво­дить май­же до по­вної безплідності са­миць дру­го­го по­коління.Із при­род­них ен­то­мо­фагів ве­ли­ке зна­чен­ня ма­ють різні пе­ре­тин­ча­с­то­крилі па­ра­зи­ти (яй­цеїд-три­хо­г­ра­ма, їздці-іхнев­моніди, бра­коніди), му­хи-тахіни то­що. Зни­щу­ють ли­чи­нок та­кож де­які ви­ди хи­жих жу­же­лиць та ко­ма­хоїдних птахів. Гу­се­ниці та­кож ура­жу­ють­ся гри­ба­ми (білою, ро­же­вою та чер­во­ною му­с­кар­ди­ною), віру­сни­ми (гра­ну­ль­о­зом та ядер­ною поліедрією), про­то­зой­ни­ми хво­ро­ба­ми й не­ма­то­да­ми.

Та по­при відмічені при­родні фак­то­ри ре­гу­лю­ван­ня роз­вит­ку підгри­за­ю­чих со­вок, чи­сельність цієї гру­пи шкідників в аг­ро­це­но­зах Ук­раїни за­ли­шає­ться на ви­со­ко­му рівні, тож тре­ба завжди пла­ну­ва­ти про­ве­ден­ня за­хис­них за­ходів.

Державний фітосанітарний інспектор

відділу прогнозування, фітосанітарної діагностики

та  аналізу ризиків Управління фітосанітарної безпеки

ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області                                                   В.В.Бойко

« повернутися