Жительці села Думенки виповнилося 100 років!

Дата: 23.10.2018 15:28

Кількість переглядів: 24

  22 жовтня перший заступник голови Хмільницької районної державної адміністрації Павло Горбатюк, заступник голови Хмільницької районної ради Анатолій Войцещук і голова районної громадської організації ветеранів України Віталій Каленіченко привітали з поважним 100-річним ювілеєм жительку села Думенки Сторожук Параску Іванівну, який виповнився їй 20 жовтня.

    Разом з щирими, теплими, синівськими побажаннями здоров’я, щастя, радості та уваги  від дітей і онуків, Божої ласки гості подарували іменинниці квіти, вітальні листівки та подарунки. Вони поспілкувалися з ювіляркою і поцікавилися її життям.

    Параска Іванівна за своє століття пережила і голод, і воєнне лихоліття. У 16 років вийшла заміж за сільського сироту Федора Коваля, якому було тоді 17. Прожили з чоловіком у батьківській старенькій хаті.

         За спогадами жінки у 20 років Федора забрали в армію.  Поки він служив, народила донечку. Як каже Параска Іванівна, за два дні до закінчення двохрічної військової служби чоловіка розпочалася війна. Додому Федір не потрапив - одразу пішов на захист країни.  З цього часу спілкувалися в листах. Він писав про друзів, товаришів, які гинуть поряд з ним, а вона про його дівчинку Надійку, яку він ніколи не бачив. А потім прийшла страшна звістка – Федір пропав безвісти. Згодом повідомили, що пропав безвісти її брат, другий важко поранений в голову. Єдиною втіхою і надією залишилася її дочка Надія. 

           І зараз жінка згадує про це зі сльозами на очах. Трудилася в колгоспі, не цуралася ніякої роботи. В сусідстві повернувся з війни Петро Сторожук. Він жалів її дуже та в усьому допомагав: то дров нарубає, то води наносить. Тож зійшлися і почали жити разом. Хату нову поставили. Дав Бог їм ще три дочки та три сина, але один з синів помер в дев’ять років.

             Нині Параска Іванівна живе одна та завдяки її працьовитим рукам і завзятій вдачі оселя і все навколо сяє і квітує. Діти кличуть її до себе, але вона хоче жити лише в своєму куточку. Тож численна родина – діти та онуки, племінники не забувають та часто приїздять до рідної домівки. 

« повернутися